АДВОКАТ - ВОИН ПРАВА  

Категории раздела


Block title

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Переводчик онлайн
Главная » 2009 » Ноябрь » 27 » Маркетинговые услуги. Споры с налоговой
Маркетинговые услуги. Споры с налоговой
10:57
 
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД М. КИЄВА ПОСТАНОВА
21.11.2008 р. N 10/410
(Витяг)
 Суд встановив: ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.03.2008 р. (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток) та пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 812537,00 грн. та ПДВ на 821882,00 грн. З висновками, викладеними в акті перевірки, а також з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими, виходячи з такого. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи держвлади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті. Виходячи з визначення терміна "маркетинг", наведеного в Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-інновація "Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства", затвердженій наказом Держкомстату України від 28.11.2005 р. N 382, можна зробити висновок, що маркетинг проводиться з метою вдосконалення збуту продукції на ринку. Пунктом 19 ПБО-16 "Витрати", затвердженого наказом МФУ від 31.12.99 р. N 318, встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). Як встановлено судом, послуги, передбачені договорами про надання маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг, які були укладені між позивачем та його контрагентами, пов'язані з продажем і придбанням продукції позивача та стосуються продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства. Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону про прибуток господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому ні Закон про прибуток, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухоблік), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення N 88), не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг. З матеріалів справи видно, що послуги, які надавалися ТОВ, ЗАТ (супермаркетами) та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача, товари виготовлялись під торговими марками/знаками для товарів і послуг, які належать позивачу на праві власності (що підтверджується відповідними свідоцтвами та зазначено в п. 2.15 Акта перевірки) та на праві користування. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердженням того, що на період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали, є аналіз оборотів та надходження коштів від зазначених контрагентів за період перевірки, наведений позивачем. Оскільки зазначені покупці є роздрібними мережами, товар, який постачався позивачем (чай, кава), підпадає під сезонні коливання попиту, тому в такі періоди послуги (маркетингові, з просування товару, збуту товару, далі по тексту - послуги) було направлено також на підтримання обсягів продажу товару у роздрібних мережах покупців на досягнутому рівні, адже укладені договори поставки містять положення про можливість повернення покупцем сезонного товару чи товару, який не користується попитом споживачів, бо є неходовим (наприклад, п. 3.1 договору поставки, укладеного з ТОВ). В протилежному випадку повернення товару покупцем з вищезазначених причин (низький попит) мало б наслідком зниження доходів позивача, повернений товар підлягав би уцінці, оскільки строки придатності на нього спливають, що вимагало б додаткових витрат на проведення заходів зі стимулювання збуту такого товару. Для уникнення цього позивачем оплачувались послуги, направлені на збут товару. Отже, витрати, здійснені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими. Оскільки зазначені послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний, постійний та, виходячи з досягнутого результату, суттєвий характер. Судом також встановлено, що договори, укладені з ТОВ, ЗАТ (супермаркетами), мали публічний характер - вони пропонувались для всіх контрагентів, які мали намір постачати товари в мережі магазинів вищенаведених суб'єктів. Оплата послуг з передпродажної підготовки, введення позицій товару до торговельної бази магазину, інформаційної бази покупця, послуг з викладення товару на полицях та спеціальних конструкціях є обов'язковою умовою для здійснення поставок та продажу товарів у торговельній мережі (на території магазину, супермаркету, торгового центру). За відсутності придбання та оплати таких послуг постачальником товари постачальника, з метою продажу яких такі послуги придбаваються, не будуть розміщені в торговельній залі (та, відповідно, не будуть продаватися в магазині) або будуть розміщені таким чином, що порівняно з товарами іншої/аналогічної групи вони матимуть менш привабливий споживчий вигляд, оскільки не виділятимуться візуально та будуть менш помітними для споживачів, що не сприятиме їх купівлі та не дасть змоги досягнути постачальником його головної мети - отримання максимального доходу, підтримання та збільшення попиту на товар. Отже, обов'язковість придбання послуг з метою здійснення поставок товарів на адресу ТОВ, ЗАТ (супермаркетів) та отримання доходів від таких продажів є ще одним підтвердженням використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача. Як встановлено судом, сторони угод мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більше того, згідно з частиною першою ст. 43 ГКУ підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГКУ передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Надання маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність. Пункт 5.3 ст. 5 Закону про прибуток передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі. Водночас пп. 5.4.4 ст. 5 Закону про прибуток передбачає можливість віднесення до складу валових витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому ні Закон, ні інші нормативні акти не встановлюють вимоги та не дають роз'яснення, що для віднесення до валових витрат передпродажні послуги мають надаватися тільки стосовно товарів, що є власністю платника податку. Відповідно до пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. У листі ДПАУ від 28.09.2004 р. N 8586/6/15-1416 стосовно підприємства, що імпортує продукцію певних торговельних марок і здійснює її реалізацію споживачам через мережу дистриб'юторів за договорами (купівлі-продажу), згідно з якими право власності на (товари) продукцію переходить дистриб'юторам на дату поставки, було зроблено висновок, що за наявності укладених договорів між підприємствами та підприємствами роздрібної мережі на послуги з передпродажної підготовки (товарів) продукції (у формі найбільш вигідного порівняно з конкурентами розміщення або позиціювання на торговельному, касовому та іншому обладнанні або конструкції тощо), актів наданих (виконаних) послуг (робіт), платіжних доручень підприємство має право відносити вартість зазначених послуг до валових витрат для обчислення і сплати податку на прибуток. Відповідно до пп. "г" пп. 4.4.2 ст. 4 Закону N 2181 податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Також необхідно зазначити, що висновок щодо права підприємств на віднесення до складу валових витрат вартості зазначених послуг зроблено також в листі ДПАУ від 08.04.2008 р. N 3146/6/15-016. Судом також встановлено, що позивач під час податкової перевірки надав відповідачу договори про надання маркетингових та інших послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на перерахування контрагентам коштів за надані послуги. В Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання маркетингових та інших послуг. Зокрема, в Акті йдеться про те, що в актах виконаних робіт не зазначено інформації, щодо яких саме товарів надано послуги: стосовно товарів, поставлених ТОВ, ЗАТ (супермаркетам), або товарів, що мають бути поставлені позивачем, а також відсутня детальна адреса програми - де і коли надавалися послуги. Водночас правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема, ст. 11 Закону про прибуток, не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових чи мерчандайзингових послуг. Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Статтею 9 Закону про бухоблік передбачено, що підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.4 Положення N 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Виходячи із змісту вищенаведених норм, вимог щодо адресної програми надання послуг, інформації щодо періоду надання послуг та необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять. Акти, якими оформлювався факт отримання послуг від вищевказаних контрагентів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку. Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначено в п. 3.2 ст. 3 Закону про ПДВ. Серед них послуги, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні. Як зазначалося раніше, придбання послуг здійснювалося позивачем з метою наступного продажу товарів та отримання максимального доходу від такого продажу, підтримання попиту на товар, тобто для використання у своїй господарській діяльності. Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними. Податковий кредит за отриманими послугами позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем. Норми Закону про ПДВ не містять жодних обмежень або заперечень щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених з маркетингових послуг, послуг з просування товарів у торговельних мережах, послуг з внесення нових товарів позивача (товарів, що постачаються вперше на адресу покупця) до асортиментного переліку товарів контрагентів, послуг з організації збуту товарів, послуг із стимулювання попиту, послуг мерчандайзингу. Отже, за висновком суду, позивачем правомірно на підставі отриманих податкових накладних відносилася до складу податкового кредиту відповідна сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено вартість вищевикладених послуг до складу валових витрат без порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток та пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ. Згідно з частинами першою та другою ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких грунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 27.03.2008 р. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Керуючись ст. 9, 69 - 71, 94, 97, 158 - 163 КАСУ, окружний адміністративний суд м. Києва постановив: 1. Позов ТОВ задовольнити повністю. 2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.03.2008 р. Суддя П. Ковель
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 - 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 - 2009
Просмотров: 1092 | Добавил: PetyaBatareykin | Теги: валовые затраты, валові витрати, маркетінгові послуги, маркетинговые услуги | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 1
1  
Хорошая аргументация, которую можно использовать для возражений к акту проверки и жалобам (искам) на налоговые уведомления-решения. Я бы еще добавил тот аргумент. что товар поставляеться партиями, в связи с чем право собственности переходит лишь на уже поставленную партию, а не на весь товар, который являеться предметом договора поставки и относительно которого предоставляються маркетинговые услуги smile

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Форма входа

Поиск

Календарь

«  Ноябрь 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архив записей

Полезные ссылки

  • Двину в ТОП. Недорого. Робот ВебЭффектор.
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Полезные рецепты УХИ
  • Рисунки
  • ГНА
  • АМК
  • Минюста
  • ВККА при КМУ
  • Сайт Конституционного Суда Украины
  • Крутые харьковские адвокаты. Адвокатская компания Мельник и Квашин
  • Официальный веб-портал судебной власти в Украине
  • ЕДИНЫЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ РЕЕСТР СУДЕБНЫХ РЕШЕНИЙ
  • Волинь ТОП-100
  • Советская музыка
  • Первый украинский юридический форум
  • Госпредпринимательство
  • Европейский суд по правам человека
  • Сайт Укрпочты
  • Поиск почтовых отправлений
  • Почтовые индексы
  • Справочная информация (тел. коды, гостиницы, города, размеры и т.д.)
  • Бесплатные объявления в Харькове
    Сайт бесплатных объявлений для частных лиц и предприятий Харькова
  • Проверка кодов IMEI мобильных телефонов
  • веб-сайт Госкомветмедицины
  • Державне підприємство Інформаційно-ресурсний центр
  • Асоціація правників України
  • Головне управління юстиції у Волинській області
  • Каталог юристов Украины
  • Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ
  • Державна реєстраційна служба
  • Block title

    Rambler's Top100 Доски объявлений, бесплатные объявления, дать объявление - 495ru.ru Украина онлайн Каталог сайтов на http://www.allindustry.com.ua/
  • ()
    []